Іноді мені здається, що мене немає. 
Так дивно... Просто немає. А всі кругом є.
А ще є мої думки. І спогади...  А воно так страшно, коли є самі думки! В голові щось коїться, мозок висилає сигнали, вони бігуть по судинам, вони знають, що їх напрям вірний, вони вже звикли, що прийдуть саме на місце призначення. І вони приходять. І ти з очікуванням і навіть трохи зацікавлено дивишся на своє тіло...
...І нічого...
Нащо ти зі мною так? Я не просила...
Я майже не хотіла робити боляче...

Я в воді, вакуумі, космосі... Жодного м'яза, жодного руху.
                                  Пробач, що нічого не зробила тоді заради нас.
                   Хоча мені байдуже. Мене знову немає... 

                                ...Дихаю повітрям нашого першого поцілунку...
                      Пробач, що я так швидко його зрадила.